- порядні
- присл. Пт.Дуже, солідно.
-Я юж ся порядні зморив.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
порядні
Смотреть что такое "порядні" в других словарях:
порядність — ності, ж. Властивість за знач. порядний 1) … Український тлумачний словник
порядність — [пор’а/д( )н іс т ] днос т і, ор. д(‘)н іс т у … Орфоепічний словник української мови
порядність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
порядніший — прикметник, вищий ступінь … Орфографічний словник української мови
непорядний — 1) (якому не властива порядність, чиї вчинки, поведінка тощо заслуговують на осуд), недостойний; недобрий, нехороший (якому не властива порядність, учинки якого завдають комусь неприємностей); нечесний, безчесний (дії, поведінка якого суперечать… … Словник синонімів української мови
благородство — а, с. 1) Чистота моральних якостей; чесність, порядність. 2) Висока якість, довершеність, досконалість. 3) Належність до дворянського стану, роду … Український тлумачний словник
добропорядний — а, е. 1) Який відзначається порядністю. 2) перен. Який відзначається позитивними ознаками … Український тлумачний словник
непорядний — а, е. Якому не властива порядність; здатний на ниці, негідні вчинки … Український тлумачний словник
повірити — I рю, риш, док. 1) Прийняти що небудь за істину, вважаючи дійсним, існуючим. || Зрозуміти, усвідомити, що так є насправді. || Дістати певність у чомусь, переконатися. Повірити на слово. 2) кому, чому, в кого. Відчути довір я до кого , чого небудь … Український тлумачний словник
статечний — а, е. 1) Розсудливо серйозний, розважливий у вчинках; з позитивними якостями (про людину); поважний. || Власт. розсудливо серйозній, поважній людині, характерний для такої людини; сповнений гідності, поважності. 2) Який справляє враження,… … Український тлумачний словник
